Як сільське господарство може забезпечити енергією і де тут українські фермери
Колонка Андре Негрейроса, керівника комерційного підрозділу Corteva Agriscience Центральна та Східна Європа, для NV.ua
Коли говорять про альтернативну та безпечну енергетику, то згадують про сонячні панелі, вітроелектростанції та батареї. Але не говорять, що безпечне паливо можна отримати з рослинництва.
Деякі з найбільш практичних рішень походять саме sз сільського господарства.
Це добре ілюструють авіація та вантажний транспорт. Лише на авіацію припадає приблизно 2−3% глобальних викидів, і на відміну від автомобілів, вона не має простого шляху до електрифікації. Стале паливо для авіації (Sustainable aviation fuel — SAF) та відновлюваний дизель є одними з небагатьох перспективних напрямів. Попит швидко зростає: очікується, що світове споживання SAF збільшиться з приблизно 1 мільйона тонн у 2024 році до 10 мільйонів тонн до кінця десятиліття. А попит на відновлюване дизельне паливо за той самий період може навіть подвоїтися.
Потужності з переробки сировини збільшуються, вимоги посилюються, авіакомпанії перебувають під тиском з метою декарбонізації. Галузі не вистачає надійного, масштабованого джерела низьковуглецевої сировини. Саме тут сільське господарство може зіграти вирішальну роль.
Олійні культури, такі як соняшник, можуть стати ефективним способом збільшити постачання біопалива у великих обсягах. Сировину можна вирощувати між циклами основних продовольчих культур як так звані проміжні культури. Вони не потребують додаткових земель, не витісняють виробництво продовольства і можуть поліпшити якість ґрунту, зменшуючи ерозію та збільшуючи вміст органічних речовин. Фермерам вони надають додатковий дохід у час, коли маржа на сільськогосподарські культури перебуває під тиском.
Бізнес вже інвестує в такі проєкти. На початку року Corteva Аgriscience та глобальна енергетична компанія bp запустили Etlas, спільне підприємство, яке займається постачанням сировини на основі сільськогосподарських культур для SAF та відновлюваного дизельного палива. Наша мета - до середини 2030-х років вирощувати близько 1 мільйона тонн сировини на рік, що достатньо для щорічного виробництва понад 800 000 тонн біопалива. Перші поставки очікуються з 2027 року.
Модель працює завдяки об'єднанню трьох частин ланцюжка створення вартості, які історично функціонували ізольовано: фермери вирощують проміжні олійні культури на своїх землях; постачальники насіння та агрономічні компанії покращують врожайність та стійкість; енергетичні компанії перетворюють ці культури на низьковуглецеві палива, використовуючи існуючу інфраструктуру переробки. В результаті – у періоди, коли земля зазвичай не використовується, вирощується сировина для виробництва енергії.
Розвиток цього ринку вже відчутний для Європи. Згідно з регламентом ReFuelEU Aviation, авіакомпанії повинні додавати 6 % SAF до 2030 року, а до 2050 року — до 70 %.
Для українських фермерів це відкриває можливості для експорту. Наша країна має великі площі орних земель, налагоджене виробництво олійних культур та існуючу інфраструктуру для зберігання.
Але щоб скористатись новими можливостями, необхідні регуляторні зміни і гармонізація українського законодавства з вимогами ЄС. Для виходу на ринок сталого авіаційного палива ключові - європейські правила щодо сталості, обліку вуглецевої інтенсивності та сертифікації сировини. Узгодження цих підходів дозволить українським виробникам і аграріям інтегруватися в європейські ланцюги постачання SAF та скористатися зростаючим попитом з боку авіаційного сектору. Чіткі і передбачувані правила допоможуть Україні стати повноцінним учасником європейського ринку сталого авіаційного палива.
Енергетична трансформація не зумовлена лише технологіями. Вона залежить від фермерів, полів та часто недооціненої здатності сільського господарства забезпечувати енергією ті сектори економіки, які мають мало альтернатив. Фермери завжди годували світ. А зараз вони можуть допомогти забезпечувати його енергією.